Olena Shkliar

Bagajele abandonului

EN

Olena Shkliar – 70 years old
MOVEMENT/ LOVE FOR LIFE/ YOUTH/ NO WORRIES/ JOY/  CHILDHOOD/ SPRING

I believe the war will end, and ahead of me lies life and joy. I want peace, I want sunshine, I want to go back to Odessa. I want to see my friends, my relatives on the seashore in Odessa, at Langeron, our meeting place of joy. Water means a lot to me; I love the sea and all kinds of water.

I’ve chosen vibrant colors and lots of light for my inner realm. The eye looks forward, towards the bright future – it’s me, in the future. And what does it see? It sees peace, it sees victory, it sees a bright Ukraine, a reborn Ukraine.

My outline extends beyond the page because I am not an individual being; I am a part of the world, of my people, of Ukraine. We are living in times when the masks have fallen from our faces. We didn’t know we were such a strong people, but now we have found out.

One of my daughters lives in Israel. And there is war there now. She taught me to raise my hands to the sky when it’s hard for me and to pray: “God, please, make it so that everything will be fine!” And the situation clears up.


UA

Олена Шкляр – 70 років
РУХ / ЛЮБОВ ДО ЖИТТЯ / ЮНІСТЬ/ БЕЗ ТУРБОТ / РАДІСТЬ /ДИТИНСТВО / ВЕСНА

Я вірю, що війна закінчиться, і мене чекає життя і радість. Я хочу миру, я хочу сонця, я хочу повернутися до Одеси. Я хочу побачити своїх друзів, своїх родичів на березі моря в Одесі, в Ланжероні, нашому місці зустрічі і радості. Вода для мене значить багато; я люблю море і всі види води.

Я обрала яскраві кольори і багато світла для свого внутрішнього світу. Око дивиться вперед, до світлого майбутнього – це я, у майбутньому. І що воно бачить? Воно бачить мир, воно бачить перемогу, воно бачить світлу Україну, відроджену Україну.

Я вийшла за межі контуру тому що я не є відокремленою істотою; я є частиною світу, свого народу, України. Ми живемо в часи, коли маски впали з наших облич. Ми не знали, що ми такий сильний народ, але тепер ми дізналися.

Одна з моїх дочок живе в Ізраїлі. І там теж зараз війна. Дочка навчила мене піднімати руки до неба, коли мені важко, і молитися: “Боже, будь ласка, зроби так, щоб все було добре!” І ситуація прояснюється.