EN
Liudmyla Sydorenko, 71 years old
ME / LOST / DREAMS / STORM / JOURNEY / UNCERTAINTY / WAITING / HOLIDAY
My realm is a lake shaped like a person, full of emotions of all kinds, but in which you find nothing alive. Except for some small fish, showing that life will continue, and they will grow. The black spot, I cannot define it, but I want it far away, and I know it will eventually disappear. The brown spots are bird nests. They are empty now, but life will return to them. When I drew them, I thought of my grandchildren, and it is no coincidence that they are far apart, as they are in different parts of the world, on different continents, and I haven’t seen them for so long. Here and there, greenery has grown in my lake, some flowers have appeared, and new places for the birds that will return.
In my realm, life is imminent but still far away, waiting. The flowers have not yet bloomed, but I have marked the places where they will bloom after people return, especially those in the dark, like my grandson who is now fighting near Herson. I hope love and peace will prevail, and I will reunite with my grandchildren in Russia. My favorite place is inside the lake, where a boat is waiting. I could get on it and go from one grandchild to another. Everything is ready for the day of victory.
UA
юдмила Сидоренко, 71 рік
Я / ВТРАЧЕНЕ / МРІЇ / ШТОРМ / ПОДОРОЖ / НЕВПЕВНЕНІСТЬ / ОЧІКУВАННЯ / СВЯТО
Мій світ – це озеро у формі людини, наповнене емоціями всіх видів, але в якому ви не знайдете там живих істот. Крім деяких малих рибок, що показують, що життя буде продовжуватися коли вони виростуть. Чорна пляма, я не можу визначити її, але я хочу, щоб вона була далеко, і я знаю, що врешті-решт вона зникне. Коричневі плями – гнізда птахів. Вони зараз порожні, але і сюди повернеться життя, гнізда готові прийняти птахів, вони на них чекають. Коли я їх малювала, я думала про своїх онуків, і це не випадково, бо вони далеко одне від одного, оскільки знаходяться в різних частинах світу, на різних континентах, і я так давно їх не бачила. Тут і там в моєму озері виросла зелень, з’явилися квіти, і нові місця для птахів, які повернуться.
У моєму світі життя неминуче, але все ще далеке, в очікуванні. Квіти ще не розцвіли, але я відзначила місця, де вони розквітнуть після повернення людей, особливо тих, як мій онук, який зараз бореться поблизу Херсона. Я сподіваюся, що любов і мир переважать, і я знову з’єднаюся зі своїми онуками, які зараз в Росії. Моє улюблене місце – всередині озера, де чекає човен. Я могла б сісти на нього і подорожувати від одного онука до іншого. Все готово до дня перемоги.